Наталія Матолінець

Розуміла, що то лише слова — вони не зроблять уже ні гірше, ні краще. Проте часом слів вистачало, щоби принести чорноту, котра розповзається вглиб, як пліснява в кутках вільготного льоху.

Один із ваших гостей забажав Кару, й вона... Вона відмовила йому, — видихнула Канре, і вчинок сестри, який раніше озивався в ній лише нерозумінням і болем, зараз проступив у новому світлі. — Сестра викликала гостеву злість — він засудив її до страти. І здійснив присуд власноручно...—

Великий чаротворець, який стратив твою сестру, нещастя...

«І немає нічого, що змінило б це».

— ...це мій брат і Жарраків батько, Людовік Армер, глава дому Престів.