bookmate game

Андрій Сем’янків

  • haruje citiralaпре 2 године
    «Vita brevis, ars longa»
  • Innaje citiralaпре 2 године
    — З понеділка по п’ятницю, Сево, можна жити. А от вихідні — то біда. Не влився я в соціум, хоч і люди нормальні, й життя сите. Але не моє, хоч ти трісни, — розповідав він тоді.
  • Innaje citiralaпре 2 године
    , знаєш, тепер як жерстяне відро: ти мені лиш слово вкинь — до вечора торохтітиму і бідкатимусь.
  • Inna Kravchenkoje citiralaпрошлог месеца
    Знаєш, виявляється, найстрашніше в житті — вибір. І поки я вагався зробити свій, він потихесеньку зробив мене. Роки тю-тю.
  • Anastasia Avetikyanje citiralaпре 2 године
    люди в ранковому громадському транспорті уникали дивитися одне одному в очі не через природний дискомфорт, а через те, що не хотіли бачити віддзеркалення власної жалюгідності.
  • Anastasia Avetikyanje citiralaпре 2 године
    інтерн — штука багато в чому корисна. Безкоштовна робоча сила, природою створена для відповідальних задач «піди-принеси». Ба більше: суттєва різниця між інтерном і античним рабом полягала в тому, що інтерн був зацікавлений у роботі, яка для нього сама по собі ставала винагородою. Інтерн не розраховує на відпочинок чи гроші, не очікує до себе особливо поважного ставлення. І що роботи більше, то інтерн щасливіший, бо це його остання надія навчитися бодай чогось перед самостійною практикою. Звичайно, все це були характеристики інтерна «ідеального», якого ще треба було пошукати. Залишалася небезпека натрапити на інтерна «номінального», який лиш спав і бачив кінець навчання, бо анітрохи не хотів пов’язувати майбутнє життя з професією. Але такі ризики були частими в інших медичних галузях, не в патанатомії. Мистецтво порпатися в мерцях вимагало від своїх адептів чіткої мотивації й особливого душевного устрою.
  • Anastasia Avetikyanje citiralaпре 2 године
    У Бога він не вірив. Ну не міг добрий і вічний творець допустити таке знущання з синів Адамових, як спільний шопінґ.
  • Anastasia Avetikyanje citiralaпре 2 године
    Кажуть, що в перемоги безліч батьків, а поразка — завжди сирота. Можливо, це доречно в політиці, ще деінде, та не в медицині.
  • fleurotiqueje citiralaпре 2 године
    Припала до душі скульптура зі скромною назвою «Дощ» — довготелеса фігура із задертим догори обличчям, на якому лежала величезна прозора крапля. Сева не знав достеменно, яку алегорію намагався втілити художник. Сам він бачив людину, що одиноко стоїть, із надією вдивляючись у небо. А воно плює їй в обличчя, не в змозі більше її бачити.
  • Kas Ultje citiraoпре 8 месеци
    Свобода — ось чого він насправді завжди потребував.
fb2epub
Prevucite i otpustite datoteke (ne više od 5 odjednom)