Олександра Коцюба

центр агресії — амигдала

Гіпоталамус потрібен для почуття закоханості, материнської любові та створення пари. Інші мозкові ділянки, які демонструють зміну активності при відчутті радості чи щастя, насправді потрібні не для радісних відчуттів, а для пов’язаних із ними процесів, таких як навчання, пригадування, прийняття рішень чи іншого впливу на нашу поведінку.
У різноманітних відчуттях радості задіяні численні хімічні речовини-трансмітери. Допамінова система винагороди задіяна в радісних передчуттях, мотивації та орієнтації на задоволення. Під час депресії гормон стресу кортизол гальмує цю систему, тому ми не можемо відчувати радість. Кокаїн забезпечує тривалішу доступність допаміну для тих клітин, на які діє цей трансмітер. Опіатоподібні хімічні трансмітери, які виробляються самим мозком, також співвідповідальні за почуття щастя. Окситоцин та вазопресин беруть участь у почутті закоханості, оргазмі, утворенні пари і материнській любові. В аутистів виявили брак обох цих речовин-трансмітерів

Коли їдеш на роботу, гублячись у різних думках, то під час керування у складній дорожній ситуації автоматично приймаєш сотні рішень, при чому рішень, які можуть коштувати життя, і раптом розумієш: «О, та я вже приїхав!»

Зловживання алкоголем може спричинити хворобу Корсакова, форму деменції, при якій пацієнт заповнює провали в пам’яті вигаданими історіями, в істинності яких він твердо переконаний. Та це не означає, що такий пацієнт зовсім нічого не пам’ятає.

Від структури цієї фантастичної машини залежать наші здібності, обмеження і характер;

Тепер дослідження мозку — це не лише пошуки причин мозкових захворювань, а й пошуки відповіді на питання, чому ми існуємо, якими ми є, — словом, пошуки себе самих.

Нервові клітини, або нейрони, — це будівельні елементи, з яких складається наш мозок.

Мозок важить півтора кілограма і містить 100 мільярдів нейронів

у нашому мозку є гліальні клітини, яких вдесятеро більше, ніж нейронів.

Останні дослідження довели, що гліальні клітини, яких у людини більше, ніж у будь-якого іншого організму, є вирішальними для хімічного передавання інформації, а отже, усіх мозкових процесів, у тому числі й пам’яті.