Зенгва Вікторія

Я живу у світі порожнечі.

– Ти і я, Джульєтто – разом? Нас не зупинити.

«Мандруючи крізь прірви часу й простору, я можу втратити свою родину — і все марно. Я не досяг нічого; хоча й досяг своєї мети, але сама мета залишилася недосяжною, непробивною стіною суцільної темряви» — такі думки краяли йому серце.

Добридень, джентльмени. Я комп’ютер Еал 9000. Мене увімкнули на заводі Еал в Урбані, штат Іллінойс 12 січня 1992. Мій інструктор доктор Чандра навчив мене співати пісеньку. Якщо ви бажаєте її послухати, я можу заспівати для вас… вона називається «Дейзі, Дейзі…»

«Крейцерову сонату» в оригіналі. За словами Саші, то є найкраща еротика в (поважній) російській літературі, але Флойд іще не надто багато прочитав, щоб підтвердити це. А тепер ніколи й не прочитає.

Сміливість — завжди зухвальство (фр.).

ані спогади, але це марне зусилля. Протести. Мітинги. Крики про допомогу. Я бачила, як жінки й діти помирали від голоду, бачила зруйновані, поховані в смітті будинки, випалені

Сонце немов не надто уважні батьки, які помічають лише те, що видно. Воно ніколи не бачить, як його відсутність змінює людей

Я завжди думаю про краплі.
Я думаю, як вони падають додолу, збиваючи п’яти, ламаючи ноги, чому вони забувають парашути, стрибаючи з неба назустріч непевній долі. Немов хтось витрушує свої кишені над землею і йому, цьому комусь, однаково, де падає їхній вміст, йому однаково, що краплини луснуть, коли вдаряться об землю, що вони розіб’ються, впавши додолу, що люди проклинають ті дні, коли краплини наважуються постукати в їхні двері.
Я – краплина дощу.

тежини дві, що розійшлись за гаєм…
І проясниться враз життя моє! —
А що, коли б я першою пішов?
А що, коли б я щастя там знайшов?..1

Роберт Фрост. Необрана стежина