Мері Шеллі

Друзі дитинства, навіть коли вони не полонять нас винятковими чеснотами, мають над нашою душею владу, яка рідко дістається друзям подальших років. Їм відомі наші дитячі схильності, які можуть у майбутньому змінюватися, але ніколи не зникнуть дощенту; тільки вони наділені здатністю правильно витлумачувати наші вчинки, бо ліпше знають справжні наші мотиви.

Моє життя могло минати легко і в розкоші, проте я бажаю проміняти комфорт на визнання, на славу.

Щоб з’ясувати, що ж таке життя, та збагнути його витоки, я був змушений спочатку познайомитися зі смертю.

Незмінною буває лиш мінливість.

Античні вчителі цієї науки, – мовив він, – обіцяли неможливе і нічого не зробили. Сучасні вчені обіцяють мало; вони знають, що один метал неможливо перетворити в інший і що еліксир життя – це лише примара, але ці філософи, чиї руки, здається, створені лише для того, щоб порпатися в багні, а очі, щоб вивчати щось у мікроскопі чи плавильному тиглі, справді творять чудеса. Вони проникають у закутки природи й показують, як все влаштовано у прихованих місцях. Вони підіймаються в небо; вони відкрили таємницю циркуляції крові й природу повітря, яким ми дихаємо. Вони опанували нові і майже безмежні сили, вони можуть віддати команду грому в небесах, відтворити землетрус і навіть скопіювати невидимий світ з його тіней.

Насамперед, мене вразили шляхетні манери цих людей, я прагнув приєднатися до них, але не наважувався.

Якщо такі милі створіння були нещасливими, то не дивно, що я – недосконала та самотня істота, приречений бути знедоленим.

Якщо я не можу викликати почуття любові, то вселятиму страх, і насамперед у Вас, мого запеклого ворога, мого творця.

Здавалося, що я вчинив якийсь тяжкий злочин і совість тепер не давала мені спокою. За мною не було

вини, але я накликав на свою голову жахливе прокляття, таке ж нещадне, як і той злочин.