Іцхак Адізес

Роль керівництва полягає не в тому, щоб запобігати розвалові системи. Навпаки, його роль у тому, щоб керувати змінами, які спричиняють розвал системи, а потім реінтегрувати її у нове ціле.

Один зі способів мінімізації небажаних відхилень та максимізації винагород — зменшення очікувань. Протягом бюджетного процесу люди встановлюють цілі, які, вони певні, можуть перевиконати або принаймні досягти. Для врахування будь-яких невизначеностей вони ставлять низькі цілі. Коли такої поведінки тільки починають дотримуватися, вона слугує противагою культурі видавання бажаного за дійсне, притаманній стадії Активного зростання. Однак після Розквіту така поведінка стає нефункціональною й спричиняє старіння організації.

озвивається групова динаміка взаємного обману. Керівники вмовлятимуть підвищити цільові показники в бюджеті, бо очікують, що їхні підлеглі штучно занизять цілі, а підлеглі ставлять низькі цілі, бо знають, що керівництво в будь-якому разі ці показники підвищить. Врешті ухвалений бюджет не відображає ані реальних можливостей організацій, ані реальних можливостей ринку. Він відображає лише довіру чи недовіру між рівнями організаційної ієрархії.