Андрущенко І.

За Ґоулманом, «Століття Неспокою» (так він влучно охарактеризував двадцяте сторіччя) тепер плавно перетікає у «Століття Меланхолії».

«Доки людина остаточно на щось не наважиться, завжди залишаються сумніви, можливість відступити, бездіяльність. З приводу будь-якого прояву ініціативи існує одна проста істина, незнання якої вбиває незліченні задуми і великі ідеї: тієї миті, коли людина рішуче зв’язує себе зобов’язаннями, Провидіння теж починає діяти. У пригоді цій людині стає сила-силенна найрізноманітніших подій, які інакше ніколи б не трапилися. Прийняте рішення тягне за собою цілий потік подій: корисних збігів, зустрічей і пропозицій підтримати матеріально, у які ніхто й ніколи б не повірив. Я відчував глибокий пієтет перед одним із двовіршів Ґете: “Якщо ви думаєте або вірите, що на щось здатні, почніть робити це. У дії — диво, чеснота і сила”»30.
30
Насправді Ґете приписала цю фразу британська новелістка Мері Кореллі 1905 року у своєму творі «Дух творіння». (Прим. пер.)

Цей факт наочно продемонстрував психолог Філіп Брікман, який разом зі своїми співробітниками довго спостерігав за рівнем щастя людей після виграшу в лотерею. Не минало й місяця, як ці щасливці верталися на колишній рівень духовного добробуту, — якщо до виграшу в лотерею вони були нещасними, то такими й залишалися. Ще більш дивно те, що подібне відбувалося і з жертвами автокатастроф, які через параліч нижніх кінцівок виявлялися назавжди прикутими до інвалідного візка, — всього лише за рік після катастрофи вони були такі самі щасливі або такі самі нещасні, як раніше.