Робін Гобб

На кухні пахло їжею, пивом, чоловічим потом, вологи

Мої змерзлі ноги почали німіти.

Колись давно ми з тобою говорили про іншу… магію: про Віт, коли людина спілкується з тваринами і сама фактично стає твариною

Я застиг на місці.

Це почуття було всередині. Чим ретельніше я шукав його, тим сильніше воно ставало. Воно любило мене, навіть якщо я не міг і не любив себе, навіть попри ненависть. Істота всередині вгризалася своїми дрібними зубами в мою душу й міцно тримала мене, щоб я не повз далі. Коли я намагався, то ця істота волала у відчаї, обпалюючи мене й забороняючи порушувати таку священну довіру.

Це був Ковалик.

Він плакав, відчуваючи мій фізичний і душевний біль. Коли я перестав повзти до стіни, то песик нестямився від радості за нашу перемогу. Все, що я міг зробити для нього, — це лежати, не рухаючись, і більше не намагатися накласти на себе руки. Ковалик запевняв мене, що цього більш ніж досить, і радів. Я заплющив очі

Знання, які вбивалися страхом, не йдуть на користь, — уперто доводив Барріч, а затим сказав уже теплішим тоном: — Лише поганий вчитель вбиває у своїх учнів знання за допомогою ударів та погроз. Уяви, що хтось таким чином намагається приборкати коня чи собаку. Навіть найнедолугіший пес навчається краще, коли до нього підходять з відкритою долонею, а не з палицею.

Розповідаючи мені це, вона ледь-ледь усміхалася. Це було якось дивно: наче коли ми сприймали його поведінку кумедною, це виглядало не таким неподобством

Але, — тут він обернувся і сердито подивився на мене, — не стій там, як в’ючний мул, коли він тебе б’є. Твоє походження дає тобі право користатися його часом та знаннями. Ти повинен змусити його віддати те, що належить тобі. Не втікай. Ще ніхто нічого не домігся втікаючи

Все, як ти й казав: навіщо взагалі щось говорити, якщо я не можу говорити прямо?

— Якщо я це й казав, то тепер шкодую про це. Друзям такого не кажуть. Я не пам’ятаю цього.

Блазень злегка посміхнувся.

— Якщо ти не пам’ятаєш, то я теж забуду.

Потім він побачив мене й помітно здивувався. Я не рухався. Ми міряли один одного поглядами. Гален бачив, що інші люто ненавиділи мене, і це йому подобалося, як і пов’язка на моїй голові. Але я зустрівся з його поглядом і навіть не здригнувся

Я змерз, і в душі в мене теж був холод