Сара Дж. Маас

Ані на мить не засмучуйся тим, що дає тобі радість.

— Емісарка в золотій короні. Це така традиція у Прифії?

— Ні, — м’яко відповів Різенд. — Але їй так личить, що я не зміг утриматися.

— Не консорт, не дружина. Фейра — Вища Леді Двору Ночі. Рівна мені в усьому. Вона носитиме мою корону, сидітиме на троні поруч із моїм. Ніколи не залишиться осторонь, ніколи не буде зі мною лише для розмноження, утіх і виховання дітей. Вона моя королева.

«Я більше не жертва», — подумала я, обережно підходячи до дверей.

І я не була мишею. Я була вовчицею.

— Я не усвідомлював, що у твоїй історії граю роль злочинця.

— Ти й не був ним.

У мене забракло духу зізнатися, що його розкішний маєток — не мій дім. У мене взагалі немає дому

Коханням ситий не будеш, — заперечила я якомога суворіше

Багато родин уже жебракувало, розраховуючи на милостиню заможних містян. Але я на власні очі бачила, як швидко минає їхня ласка

Цей кабінет більше правив за бібліотеку, бо стін не було видно за маленькими лабіринтами полиць, а ще нагору вели сходи, і там теж були книжки, книжки, книжки

У нашому жалюгідному світі смертних людей обітниця — це все