Ендрю Нейдерман

поглянула на теку в нього під пахвою.

— Ой, зачекайте, — вона розвернулася, підбігла до

і ми поїмо, — проспівала вона. — Тож готуйся їсти.

Робота стала такою собі дамбою, що стримувала реальність його особистої трагедії. Тепер же дійсність накрила його з головою спогадом про усмішки Ґлорії, її поцілунки, її захва

Йому подумалося, що він би радо вдягнув нашийник і передав їй повідець. Він був готовий зробити для неї що завгодно

Я винен у дружинолюбстві, – казав він їй. – Маловідомому гріху, що полягає в надмірній любові до дружини. Я, відколи зустрів тебе, порушую першу заповідь: «Нехай не буде тобі інших богів передо Мною»

Це схоже на виставу, правда ж, Міріам? Я не можу пояснити, що зі мною коїться, коли заходжу до судової зали. Усе одно що завіса підіймається, а далі все відбувається за сценарієм. Здається, ніби майже не має значення, хто мій клієнт і що за справа. Я просто перебуваю там, а мої дії диктує сама доля

Я винен у дружинолюбстві, — казав він їй. — Маловідомому гріху, що полягає в надмірній любові до дружини. Я, відколи зустрів тебе, порушую першу заповідь: «Нехай не буде тобі інших богів передо Мною».