Максим Яковлев

Проте є й обнадійливі знаки. Зникли диктатури Гітлера та Сталіна.

Людський мозок живе у ХХ столітті; серце більшості людей — досі ще в кам’яній добі. Більшість людей ще не досягли того рівня зрілості, щоб бути незалежними, розумними, об’єктивними. Їм потрібні ідоли й міфи, щоб витримати той факт, що людина — самотня, що вона повинна сама надати сенс власному життю, а не отримати його від якоїсь вищої сили.

Спершу більшість заспокоювала себе думкою про те, що перемога авторитарних систем пояснюється божевіллям кількох осіб і що це схиблення з плином часу стане причиною їхнього ж занепаду. Інші чванливо вважали, що італійському та німецькому народові бракувало часу на справжнє навчання демократії, тому слід просто зачекати, поки ці нації досягнуть політичної зрілості на рівні з іншими демократіями Заходу. Іншою загрозливою ілюзією і, мабуть, найбільш небезпечною з усіх, є віра в те, що такі люди, як Гітлер, підпорядкували собі потужний державний апарат виключно за допомогою хитрощів та обману, що вони та їхні держави-­сателіти керуються посередництвом суто грубої сили, а населення цих країн є безвільним об’єктом зради й терору.