Керол Двек

Вони усвідомлювали, що інтелектуальні навички можна розвинути за допомогою зусиль. Цим і займалися — докладали зусиль і ставали розумнішими. Діти не тільки не засмутилися через провал; вони навіть не сприймали те складне випробування як провал.

Практика, навчання та, найголовніше, систематичність дають змогу покращити увагу, пам’ять, мислення й фактично розумнішати.

Одначе люди зі способом мислення, націленим на зростання, не вішали на себе ярликів і не заламували рук. Вони смутнішали, але були готові до ризиків, викликів і роботи над помилками.

Дослідження свідчать, що люди взагалі не спроможні належно оцінювати власні можливості8.

Хай який інтелект людина мала б, вона здатна вдосконалюватися.
Людина завжди може істотно змінити рівень інтелекту.

В іншому світі — світі, де все можна змінити, — треба просто вчитися. На першому місці — саморозвиток.

Думаю, треба багато працювати, щоб стати розумною... розум не дається просто так... Більшість дітей не піднімають руки, коли не впевнені, що знають правильну відповідь. А от я навпаки — завжди піднімаю, бо, якщо помилюся, учитель мене виправить. Або піднімаю руку й запитую: “Як розв’язати цю задачу?” чи “Не можу розібратися. Допоможіть мені, будь ласка”. Ось так просто я стаю розумнішою»

Вони відповідали, що ідеальний обранець (обраниця) має:
...бачити мої вади й допомагати мені виправлятися;
...спонукати мене бути кращою людиною;
...заохочувати мене вчитися нового.

Студенти з фіксованим способом мислення продовжували захоплюватися предметом, тільки коли їм щось відразу добре вдавалося. Ті, кому було складно, різко втрачали інтерес і не отримували задоволення. Вони не могли тішитися курсом, який не підтверджував їхніх інтелектуальних здібностей.

Курс виявився набагато складнішим, ніж я думав. Але ж я хочу займатися цією професією, тому випробування заохочує мене. Коли я чую, ніби чогось не зможу, це додає мені рішучості». Випробування й цікавість для них нерозривно пов’язані.