Ґреґ Маккеон

Переоцінюємо такі речі, як новіший автомобіль чи більший будинок, або навіть щось нематеріальне — кількість фолловерів у твіттері чи те, який маємо вигляд на фото у фейсбуці. У результаті ми нехтуємо справді суттєвим — часом, який можна провести з дорогими серцю людьми

Один з лідерів, з яким я працював, визнав, що затримався в компанії на п’ять років довше, ніж було потрібно. Чому? Тому що він був настільки зайнятий справами компанії, що не мав часу подумати, чи повинен узагалі там бути. Щоденні справи завадили йому зупинитися й оцінити ситуацію в цілому.

Інституті дизайну Гассо Платтнера

виокремив собі час — вісім годин від п’ятої ранку до першої години дня, п’ять днів на тиждень. Основне правило — жодних електронних листів, дзвінків, зустрічей і відволікань до 13:00. Мені не завжди вдавалося, але дисципліна забезпечила відчутні зміни. Я налаштував автоматичну відповідь на електронці, яка пояснювала, що я «в режимі ченця», аж доки не закінчу книжку. Важко переоцінити, скільки цей підхід дав мені свободи. Простір для дослідження, розмірковування і написання допоміг не тільки швидше закінчити роботу, а й контролювати решту мого дня.

Неважливо, наскільки зайнятим ви себе вважаєте, — ви можете знайти у своєму розкладі час і місце на роздуми. Генеральний директор LinkedIn Джеф Вейнер, наприклад, щодня виокремлює в календарі до двох вільних годин. Ділить їх на 30-хвилинні інтервали, хоча нічого не планує. Він винайшов цей простий спосіб, коли через щільний графік зустрічей у нього лишалося дуже мало часу, аби осмислити, що відбувається навколо нього36. Спочатку це здавалося потуранням собі, марним витрачанням часу. Але зрештою Джеф зрозумів, що це його єдиний і найцінніший інструмент продуктивності. А ще — основний спосіб, щоб бути певним: він управляє своїм днем, а не віддається на його милість.

не я контролюю свій розклад, а він мене

тиждень відпочинку від щоденних справ у Microsoft — просто щоб подумати й почитати

20 хвилин зранку читати класичну літературу (не блог, не газету, не новий пляжний роман).

20 хвилин зранку читати класичну літературу (не блог, не газету, не новий пляжний роман). Це не тільки нівелює мою попередню звичку перевіряти електронну пошту, щойно прокинусь, а й задає координати нового дня. Це розширює горизонти і нагадує про теми й ідеї, важливі настільки, щоб витримати випробування часом.

Недостатньо було розуміти, хто, що, коли і де. Потрібно було збагнути, що це означає. І чому це важливо».