Насім Ніколас Талеб

Багато людей передчували Першу світову, але ніхто не передчув її розмаху.

Розумніше йти на ризик, який можеш прорахувати, ніж прораховувати ризик, на який ідеш.

наскільки обмежений урок дають нам досвід і спостереження, наскільки вразливе наше знання.

людська природа змушує нас вигадувати їй пояснення зад­нім числом, відтак подія починає виглядати зрозумілою й передбачуваною.

Коли знаєш, де впадеш, то соломку підстелиш.

оманливість породжує наша схильність до надмірної інтерпретації, те, що ми надаємо перевагу вже перетравленим історіям, а не сирій правді. У результаті виникає викривлена картина світу, надто коли й

наративність виростає з вродженої потреби людини зменшувати багатовимірність світу, то й рóботи будуть залучені до процесів спрощення.

Схильність скрізь шукати смисли й поняття заважає нам помічати смислотворчі деталі.

Позаяк гра й побудована на тому, що у випадкових числах гравцю ввижається закономірність, вона добре ілюструє співвідношення між знанням і випадковістю. Вона також показує, що окремі аспекти так званого «знання» (у моїй термінології — «наратива») — це хвороба.

Пам’ять — це динамічний самооновлювальний механізм: ви пам’ятаєте не подію, а останній спогад про подію і, навіть не усвідомлюючи, змінюєте історію з кожним новим спогадом.