Панк 57

Тому, що… вже самий кінець навчального року, а я ще не все сказала.
Піднімаю в повітря балончик із фарбою і бачу очі Тена: вони ледь не вилазять із орбіт.
— Що? — скрикує він.
— Ти? — Джей Ді ошелешено дивиться на мене.

Мій приїзд у це місто, вступ до цієї школи і те, що я сиджу у неї в кабінеті, не має жодного відношення до Трея. Лише до неї.

— Як його звати? — Вона набирає номер. — Назви його справжнє ім’я.
Я чую, що йдуть гудки, серце стискається, але я тримаюсь.
— Метью, — спокійно відповідаю я. — Метью Лейр Грейсон.
Вона раптом завмирає і різко піднімає очі. Потім починає дихати частіше і виглядає так, ніби побачила привид.

І, хоча ми знаємо, що без ризику немає винагороди, усе одно боїмося ризикнути.

«Ми з тобою однієї крові…».

Якби вся її зграя знала, як сильно їхня принцеса хоче мене…

Охаючи від шоку, я з розмаху приземлююся Мейсену на коліна.

— Мені подобаються дівчата, — шепоче він мені на вухо, і моє серце б’ється з такою силою, що стає боляче.
Кінчик його язика ковзає вгору по моїй шиї, я застигаю і починаю дихати з шаленою швидкістю.

Місс Треверроу! — чую я строгий жіночий голос. Він належить директору Берроуз. — Злізьте зі столу.
Я повертаю голову, щоб подивитися на неї, але раптово руки охоплюють мою талію і стягують зі стільниці

Усе на світі свою чергу має

Падінням твоїм є їхній підйом

Воно з’їдає тебе легко, поки не зламає

Всю твою працю марну, довгу і важку

Не переймайся за малі блискучі губи

Все, що вони куштують – згодом прах

Усе на світі свою чергу має

Падінням твоїм є їхній підйом

Воно з’їдає тебе легко, поки не зламає

Всю твою працю марну, довгу і важку

Не переймайся за малі блискучі губи

Все, що вони куштують – згодом прах