Майстер і Маргарита, Миха́йло Булга́ков
uk
Миха́йло Булга́ков

Майстер і Маргарита

519 štampanih stranica
Роман «Майстер і Марґарита» Михайло Булгаков почав, писати 1928 чи 1929 року. Серед дійових осіб у першій редакції не було ані Майстра, ані Марґарити. На початку 1930 року Булгаков свій незакінчений роман спалив. Восени 1932-го письменник повертається до роботи над головним твором свого життя. Авторська правка роману триває з перервами до останніх днів. Роман став класикою світової літератури, витримав багатомільйонні тиражі у нас і за кордоном. Його перекладено багатьма мовами Європи. Америки, Азії, неодноразово інсценовано і екранізовано. На його сюжет створено музичні твори, опери і балети. Тріумфальна хода безсмертної сатиричної фантасмагорії-феєрії з геніальною вставною новелою про Христа і Пілата продовжується!
Da biste čitali ovu knjigu otpremite EPUB ili FB2 datoteku na Bookmate. Kako da otpremim knjigu?
Pretraži na Googleu
Utisak
Dodaj na policu
61Čitalac
0Polica za knjige
0Utisaka
9Citata

Utisci

👍
👎
💧
🐼
💤
💩
💀
🙈
🔮
💡
🎯
💞
🌴
🚀
😄

Kako vam se svidela knjiga?

Prijavite se ili se registrujte
Vova Bik
Vova Bikje citiraoпре 3 године
Так, але чим, власне, він мене привабив? Річ у тім, що взагалі людина без сюрпризу всередині, у своїй скриньці, нецікава.
yojy
yojyje citiraoпре 7 година
Згадаєш ти тоді врятованого Вар-раввана і пошкодуєш, що послав на смерть філософа з його мирною проповіддю!
carenkoolya1996
carenkoolya1996je citiraoпре 7 година
Розділ 15 СОН НИКАНОРА ІВАНОВИЧА Неважко здогадатися, що товстун з багряною фізіономією, котрого примістили в кімнаті № 119 клініки, був Никанор Іванович Босой. Потрапив він, одначе, до професора Стравінського не відразу, а попередньо побувавши в іншому місці. Від цього іншого місця Никанорові Івановичу в пам’ятку залишилося мало чого. Пригадувалися лише письмовий стіл, шафа і диван. Там з Никанором Івановичем, в якого перед очима все туманіло від припливів крові та душевного збурення, стали до розмови, але розмова склалася якась плутана, чудернацька, а краще сказати, зовсім не склалася. Перше ж запитання, поставлене Никанорові Івановичу, було таке: — Ви Никанор Іванович Босой, голова будкому номер триста два-біс по Садовій? На це Никанор Іванович, страшно реготнувши, відповів слово в слово таке: — Я Никанор, певно, Никанор! Але який же я, к лихій годині, голова? — Цебто як? — спитали в Никанора Івановича, примружуючись. — А так, — відповів він, — якби ж то я голова, то я відразу мусив би зметикувати, що він нечиста сила! А то що ж воно? Пенсне надтріснуте… весь у дранті… Який же з нього перекладач у чужоземця! — Про кого ви говорите? — спитали в Никанора Івановича. — Коров’єв! — вигукнув Никанор Іванович. — У п’ятдесятій квартирі у нас засів! Пишіть: Коров’єв! Його негайно треба виловити! Пишіть: шості парадні, там він. — Звідки валюту взяв? — сердечно запитали у Никанора Івановича. — Бог істинний, Бог всемогутній, — заговорив Никанор Іванович, — усе бачить, а мені туди й дорога. В руках ніколи не тримав, гадки-думки не мав, яка вона така валюта! Господь мене кара за скверну мою, — з почуттям вів далі Никанор Іванович, то застібаючи, то розстібаючи сорочку, то хрестячись, — брав! Брав, але брав нашими, совєтськими! Прописував за гроші, не криюсь, бувало! Нівроку і наш секретар Пролежньов, теж гарний! Просто сказати, усі злодії в будинкоуправлінні. Але валюти я не
fb2epub
Prevucite i otpustite datoteke (ne više od 5 odjednom)