bookmate game
uk
Макс Кідрук

Доки світло не згасне назавжди

Obavesti me kada knjiga bude dodata
Da biste čitali ovu knjigu otpremite EPUB ili FB2 datoteku na Bookmate. Kako da otpremim knjigu?
  • Богдана🖤je citiralaпре 3 године
    Важить не те, що тобі дають, а те, чим заради тебе поступаються.
  • Юляje citiralaпрошлог месеца
    Це, мабуть, прозвучить дивно, і ти навряд чи мене зрозумієш, але я іноді думаю: жаль, що ми не щодня опиняємося віч-на-віч зі смертю.
  • Юляje citiralaпрошлог месеца
    – Я не ламатиму своє життя, бо хтось вважає, що так буде правильно
  • Юляje citiralaпрошлог месеца
    – Річ не в тому, що я не хочу бути як ти, ти крута, і я рада за тебе. Просто я не хочу дотягти до двадцяти п’яти лише для того, щоб усвідомити, що з кожним днем стаю дедалі менше схожою на ту жінку, якою мріяла стати, коли мені було п’ятнадцять, і… і… вже нічого не можу із цим удіяти. Я страшенно боюся цього: повертаєш не туди, обираєш не те, потім намагаєшся цьому відповідати й зрештою перестаєш бути собою.
  • Юляje citiralaпрошлог месеца
    – Ілля мав можливість поїхати цього літа на практику до Вроцлава. На два місяці. Він відмовився, бо захотів залишитися зі мною. – Вона помовчала. – Важить не те, що тобі дають, а те, чим заради тебе поступаються.
  • Настя Лукашук-Петренкоje citiraoпре 8 месеци
    Бо важить не те, що тобі дають, а те, чим заради тебе поступаються.
  • Настя Лукашук-Петренкоje citiraoпре 8 месеци
    Однак спогади — не зовсім думки. Ми рідко усвідомлено обмірковуємо те, що відклалось у пам’яті, частіше спогади просто постають перед очима, і нема на те ради
  • Настя Лукашук-Петренкоje citiraoпре 8 месеци
    — Я вже сказала: спонтанно. Усе вийшло якось ніби ненароком. Я не замислювалась над тим, що роблю. Насправді, коли прокинулась у реанімації, першою думкою було щось типу «я — ідіотка». — Рута зиркнула на покладене на підвіконні яблуко й далі говорила, немов сама до себе: — За ті кілька секунд до того, як вирубитися, не просто розумієш, що втрачаєш, ти реально усвідомлюєш, яким усе те, що ось-ось може навіки зникнути, було класним. І вартим того, щоб за нього боротися. — Вона зітхнула. — Страшно? Ні. Було значно гірше. Якийсь дикий екзистенційний шок, але, знаєш, він чимало всього прояснює. Це, мабуть, прозвучить дивно, і ти навряд чи мене зрозумієш, але я іноді думаю: жаль, що ми не щодня опиняємося віч-на-віч зі смертю. У такий момент багато чого розумієш…
  • Настя Лукашук-Петренкоje citiraoпре 8 месеци
    Вона ніколи не розуміла самовбивць. Не те щоб часто над цим замислювалася, просто не розуміла людей, які знаходять більше сенсу в смерті, аніж у житті. Не розуміла дотепер. Тієї миті Рута несподівано усвідомила, що людина, яка вирішує вкоротити собі життя, не шукає сенсу взагалі. Тієї миті вона збагнула, що самовбивство — це не знищення себе, це радше спосіб знищити безжальний світ, який її не потребує, в якому вона більше нікому не потрібна.
  • Настя Лукашук-Петренкоje citiraoпре 8 месеци
    Інді правила далі:
    — Ілля мав можливість поїхати цього літа на практику до Вроцлава. На два місяці. Він відмовився, бо захотів залишитися зі мною. — Вона помовчала. — Важить не те, що тобі дають, а те, чим заради тебе поступаються.
fb2epub
Prevucite i otpustite datoteke (ne više od 5 odjednom)