Державець. Про військове мистецтво

Перш за все володар повинен так чинити зі своїми підлеглими, щоб жодні сприятливі чи несприятливі події не примушували його змінювати свою поведінку. Адже коли в нещасті виникають якісь нагальні потреби, то вже запізно вдаватися до суворих заходів, а застосовувати ласку марно, бо її вважатимуть вимушеною й ніхто не буде тобі вдячним.

непостійність фортуни й прив’язаність людей до їх звичного способу дій приводять до того, що згідних з нею супроводжує везіння, а незгідних — невдачі.

Я вважаю все-таки, що краще бути наполегливим, ніж обережним, тому що доля — жінка, і щоб заволодіти нею, треба її бити й штовхати. У такому разі вона частіше дарує перемогу, ніж коли до неї виявляють байдужість. І як жінка, вона схильна товаришувати з молодими, бо вони не настільки обережні, більш палкі й сміливіше володіють нею.

люди по-різному прямують до тієї мети, що стоїть перед ними, тобто — до слави й багатства: один діє обережно, другий наполегливо; один застосовує силу, другий — мистецтво; один надає перевагу очікуванню, другий робить протилежним чином, і кожен з цих шляхів може вести до мети.

Надія цих володарів була лише на те, що народи, яких переможці довели до краю своїми безчинствами, закличуть їх назад. Це гарний засіб, якщо немає інших, та сподіватися лише на нього й забувати про всі інші досить таки шкідливо, бо не варто падати заради того, щоб хтось допоміг тобі підвестися. Так не буває, а якщо й буває, то не гарантує тобі безпеки, тому що це — спосіб захисту людей малодушних і несамостійних. Захистити себе добре, надійно й міцно можна лише тоді, коли спираєшся на власні сили й власну хоробрість.

Можна сприйняти за тверде правило, що володар, який сам по собі не є мудрим, ніколи не зможе дотримуватися добрих порад, якщо лише йому не трапиться така мудра людина, яка б у всьому ним керувала.

Отже, слід розуміти, що добрі поради, від кого б вони не йшли, повинні залежати від розсудливості володаря, а не розсудливість володаря — від добрих порад.

Але для того, щоб володар зміг обрати собі радника, є перевірений спосіб. Коли ти бачиш, що радник думає більше по себе, ніж про тебе, і що у всіх вчинках він прагне до власної користі, такий радник ніколи не стане добрим і ти не зможеш довіряти йому, бо той, кому володар дає владу, повинен думати не про себе, а про володаря і навіть не згадувати в бесіді про щось інше.

У той же час, щоб утвердити радника в добрих чеснотах, володар повинен турбуватися про нього, обдаровувати його багатствами й почестями, прив’язувати до себе, нагороджувати його почесними званнями й посадами, щоб той бачив, що не може обійтися без володаря і щоб надлишок почестей позбавив його від бажання нових почестей, а надлишок багатства — від бажання нових багатств, а надлишок посад примусив би його боятися змін.

перший доходить до всього сам, другий засвоює те, що зрозуміли інші, а третій не здатен ні на перше, ні на друге; перший розум можна вважати найкращим, другий — видатним, а третій — нікчемним,