Чому зебри не страждають на виразку

що стресова реакція виснажує, а в тім, що за умови інтенсивної активації стресова реакція може мати більш руйнівні наслідки для організму, ніж сам стресогенний чинник, особливо якщо ви переживаєте суто психологічний стрес.

, люди, живемо достатньо добре й достатньо довго і є достатньо розумними для того, щоб створювати найрізноманітніші стресові ситуації просто в себе в головах.

тепер ми живемо достатньо добре і достатньо довго, щоб гинути повільно.

якщо один з батьків помирає в ранньому віці дитини, ризик появи глибокої депресії в такої дитини залишається високим решту життя.

«Людина не живе самим лише молоком. Любов — це емоція, яку треба давати з пляшечки або ложечки»

Гомеостаз — це спроба підкрутити той чи інший механізм, тоді як алостаз — це координація мозком механізмів у всьому організмі, що часто передбачає і зміни в поведінці.

СРБ є значно кращим прогностичним чинником серцево-судинного захворювання, ніж холестерин, і може сигналізувати про ризик появи навіть за декілька років до початку хвороби

Це демонструється тим фактом, що ступінь недосипання пов’язаний не з загальною тривалістю вашого сну, а з тривалістю фази вашого повільнохвильового сну — надмірно активний мозок або ж мозок, який позбавляють сну, споживає дуже багато енергії певного виду; продукт розпаду цієї енергії є сигналом, який впливає на фазу повільнохвильового сну.

Як показали дослідження, стрес скорочує кількість природних кілерів у крові

Статистика говорить: що менше соціальних стосунків має людина, то коротша тривалість її життя і то сильніший вплив справляють на її організм різноманітні інфекційні захворювання. Соціальні стосунки, які покращують наше здоров’я з медичної точки зору, можуть мати форму шлюбу, відносин з друзями або багатьма родичами, належність до якоїсь релігійної громади або інших груп. Це доволі стандартне твердження, яке підходить для багатьох сфер. Однак ці узагальнені висновки ґрунтуються на ретельно проведених проспективних дослідженнях і стосуються як чоловіків, так і жінок різних рас, європейців та американців, жителів міст та сіл. Що найважливіше, цей чинник надзвичайно потужний. Вплив соціальних стосунків на тривалість життя щонайменше так само суттєвий, як вплив таких чинників, як-от паління, підвищений тиск, ожиріння та рівень фізичної активності. Серед пацієнтів з однаковим діагнозом імовірність летального наслідку в людей з меншою кількістю соціальних зв’язків у 2,5 разів вища, ніж у людей з найбільшою кількістю таких зв’язків (були проаналізовані такі характеристики, як-от вік, стать і стан здоров’я).
Дуже цікаво. А як можна пояснити цю залежність? Можливо, застосувавши «психонейроімунний шлях» з етапами 1–4, який можна розписати приблизно так: соціально ізольовані люди переживають більший стрес через нестачу соціальної взаємодії та підтримки (етап 1); це призводить до хронічної активності стресової реакції (етап 2); що призводить до пригнічення імунітету (етап 3); і більшої уразливості до інфекційних захворювань (етап 4).