Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є

«Не запитуй, що потрібно світові. Запитай себе, що робить тебе живим, і займися цим. Тому що світові потрібні живі люди».

Коли мене охоплює страх і відчуття дефіциту чогось, я намагаюся кликати на допомогу радість і вдячність, визнаю свій страх, а потім перетворюю його на вдячність. Я говорю вголос: «Я почуваю себе вразливою. Це нормально. Я така вдячна за _____________________». Ця практика однозначно посилила мою здатність радіти.

Тепер я бачу, що сприйняття свого життя і любов до себе — найсміливіший учинок, на який ми наважуємося.

Мені такий стан здавався класичним нервовим розладом, але Діана назвала його духовним пробудженням. Гадаю, ми обидві мали рацію. Насправді я починаю сумніватися, що одне можливе без іншого.

Так, я недосконала і вразлива людина, інколи мені лячно, але це не перешкоджає мені бути також сміливою і гідною кохання та душевної близькості».

в життєвій подорожі варто прислухатися і до голови, і до серця водночас,

із даних стало зрозуміло, що ми не можемо дати нашим дітям того, чого не маємо самі. Життя, сповнене щирості і відданої любові, — це вагомий доказ наших успіхів у вихованні, яких не досягнути методами, вичитаними із порадників для батьків.

Знати і розуміти себе життєво важливо, але для того, щоб жити щиросердним життям, потрібно дещо важливіше — вміння любити себе.

Люди — це істоти, які у всьому шукають зміст.

Якщо ми хочемо жити і любити всім серцем, якщо ми хочемо відчувати себе в цьому світі самодостатніми, то повинні розмовляти про перешкоди, що постають на нашому шляху, — особливо про сором, страх і вразливість.