Мужню силу хоч похилить горе, Та не зломить, в підлість не поверне; Так і свічку хоч схили додолу, Свого світла вниз вона не зверне.
Bliss Fuiilyje citiraoпре 2 године
Я не люблю безпредметно тужити Ні шуму в власних слухати вухах;
Bliss Fuiilyje citiraoпре 2 године
На шлях тернистий сам подався І цупко по тернах подрався, - Чого ж ти іншого чекав?
ivantligje citiraoпре 4 године
Як між павами ворона Поваги не має, Так невчений в товаристві Голову схиляє.
ivantligje citiraoпре 4 године
Не кидай власної мети, Щоб за чужою десь іти, А власну ясно ціль пізнай, До неї просто поспішай.
ivantligje citiraoпре 4 године
Книги - морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить.
ivantligje citiraoпре 4 године
Я, синку, ліпше знаю Всю ту патріотичну зграю Й ціну її любовних фраз.
Anastasiia Kuznietsovaje citiralaпре 4 године
Всі з тебе, русине, драли проценти: Польськії шляхтичі й швабські агенти. Що то ще жде тебе на океані? Що у Бразілії, в славній Парані? Що то за рай ще тобі отвираєсь В Спіріту Санто і Мінас Джераєс?
Anastasiia Kuznietsovaje citiralaпре 4 године
В дійсності, наче дитина, безрадний. Ані порадитись, ні побалакать, - Знав він лиш гнуться, та жебрать, та плакать".
Anastasiia Kuznietsovaje citiralaпре 4 године
"Дивний тут люд кочував із півночі. Рідну країну з слізьми споминав він, Але з прокляттям із неї тікав він. Спродував дома поля, господарство, Вірячі байці про Рудольфа царство, Дома покинувши землю родинну, Гнався, щоб мрію ловити дитинну.