Убити пересмішника

Аттікус казав, що ті, хто має імена генералів Південної армії, хоч і поступово, але неодмінно стають п’яницями.

Він подарував нам дві ляльки з мила, поламаний годинник з ланцюжком, дві монетки по одному пенні — на щастя, а також життя. Але сусіди повинні відповідати на подарунок подарунком. Ми ніколи не клали в дупло те, що звідти брали, і ніколи нічого йому не дарували; це мене мучило.

Починаю розуміти, чому Страхо

Страхолюд Редлі ніколи не буває серед людей... просто він не хоче їх бачити.

Джем завжди дивиться на мене, а я намагаюся жити так, щоб мені не соромно було подивитися синові в очі...

Якщо всі люди однакові, чому ж вони не можуть жити у злагоді між собою? Якщо всі люди однакові, звідки ж стільки презирства, чому вони зневажають так одне одного?

Хіба казати правду — безсоромно?

Але ми знаємо, що не всі люди народжуються рівними в тому розумінні, як дехто хоче нас переконати:

не любила читати, аж поки не злякалася думки, що все це може скінчитися. Припустімо, вам не подобається дихати, а спробуйте-но не дихати...

Іноді доводиться говорити неправду, особливо тоді, коли все одно нічого не зміниш.