Прочитала вже після перегляду екранізації, тому що фільм здався надто перевантаженим пи*достраждальними нотками і я була права!
Коли читаєш книгу складається враження, що ти одна з її героїнь, бо автор виписує образ читача, який шукає в собі відгуки на книгу, а ти в свою чергу шукаєш відгук як на образ, так і її реакції і прагнеш порівняти її зі своїми. І навіть конкуруєш. Захоплююче.
І кінцівка воу! Якраз така яку хотілся б побачити у цій історії.
Дочитала. І чим довше я читала, тим більше стверджувалася у тому, що мені не сподобалося в фільмі.
В Nocturnal Animals все “аж занадто”. Форд роздув акценти там, де їх не було і ці роздуті акценти муляли весь фільм (від професії героїні, її стосунків з матір’ю і однаковості її реакції на прочитане до діалогу з чуваком на унітазі) - стільки натужної, непотрібної і буквальної драми. Це як взяти просту сіру сукню і пришити їй накладні плечі, рюші і паєтки. Увагу привертає звичайно, але але.