Дмитро Донцов

Бо спонтаннотворчим чинником історії є інтелект, а що ж є історія, як не його поступове вдосконалення, як не розвій ідей, як не перемога нашого “людського” над нашим “звірячим”, інтелекту над інстинктом? Без апелю до інтелекту не можна ані пізнати “закони” розумних суспільних відносин, ані упорядкувати останніх.

Історія — це вічний поступ вільної думки, стале поборювання “забобонів”, повільний шлях до тріюмфу розуму над афектом і волею, над всім, що темне, “не збагнуте”, зачіпне й фанатичне, — що загачує людськості шлях до землі обітованої, — думали вони.

Націоналізм» патос шевченкової, не роздвоєної, «одної любови» до своєї нації, її великого минулого і її великого майбутнього (що противники таврували як «фанатизм»).

Націоналізм» протиставляв незнаючу сумнівів віру в свою ідею, в свою Правду, (крикливо окреслену противниками як «догматизм», «односторонність» і «емотивність»).

Всяка революція була спершу думкою в мозку однієї людини».

Трусість одних, глупота других і нікчемність третіх — приведуть напевно світ до небувалої ще катастрофи.

Коли організм не бореться з хворобою, вона його зжирає; коли народи не бажають боротися зі злом, зло нападає на них.

Д.Донцова, Я.Стецька, Ю.Липи та інших Будителів Духу Нації були доступні українцям.

До них відносимо Олену Телігу, Юрія Липу, Євгена Маланюка, Юрія Клена, Олега Ольжича та багатьох інших.

Основна праця Донцова — "Націоналізм" (1926р.) стала певною мірою євангелієм для молодого покоління українських патріотів. Саме з ідей "Націоналізму" зродились легендарні чини лицарів УВО, ОУН, УПА та їх послідовників.