Итало Кальвино

Розпружся. Зосередься. Прожени геть усяку сторонню думку. Світ навколо тебе хай розсіється пливкою млою.

Багато людей, і молодших і старших за тебе, живуть, весь час чекаючи чогось надзвичайного: від книжок, від людей, від подорожей, від подій, від того, що наготував їм завтрашній день. Ти не з таких. Ти знаєш: найліпше, чого можна сподіватися, – щоб не сталося найгіршого.

Слухати, як хтось читає вголос, – це далеко не те саме, що читати самому, про себе. Коли ти читаєш, то можеш зупинитися або перескочити кілька фраз: ти сам задаєш собі темп. А коли читає хтось інший, дуже тяжко сумістити свою увагу з темпом його мови: голос читача усе або надто швидкий, або надто повільний.

Ну а слухаючи когось, хто на ходу перекладає з іншої мови, ти весь час вагаєшся, хиляєшся між значеннями слів, перебуваєш на межі непевности й провізоричности. Коли ти сам читаєш текст – він тут, перед тобою, ти хоч-не-хоч із ним стикаєшся, а коли його перекладають тобі вголос – він є, а водночас його нема, і ти ніяк не можеш його вхопити.