Тимо Айраксинен

Ніхто не співчуває тим, хто нещасний через власну непомірність.

Людина бажає більшого, ніж необхідне.

А створене творцем сонце світить як добрим, так і злим.

Людина — це машина, змайстрована для пошуку щастя, нічого іншого вона по суті своїй і не вміє. Усі людські дії та рішення можна розцінювати як пошуки щастя.

Мудрі здавна вважали, що щастя не результат, а скоріше процес його досягнення. Воно не може тривати вічно, бо не буде розвитку, той процес просто зупиниться.

Дитину не вчать шукати щастя

Однак всі ми, ніби змовившись, мріємо про щастя, і ця мрія, це очікування щастя тримають нас на землі. Це прагнення таке щире й глибоке, що відмахнутися від нього не можна. Значить, для людини саме пошук щастя, а не саме щастя є істинним, значить, щастя в очікуванні щастя.

(рос. «сЧАСТЬе» — бути частиною)

Все, що ми прагнемо знайти, буде лише проекцією внутрішнього.

Основний парадокс полягає у тому, що люди народжуються щасливими, всі до єдиного — подивіться на дітей. Діти щасливі. Вони не володіють матеріальними благами, не переймаються індексами соціальності, рівня та якості життя, для радості їм вистачає всього, поки поряд із ними їхні люблячі батьки.