Свідомість бунтується проти безтямного болю й нужденності буття й западає в сон
b1752879842je citiraoпре 2 године
Батько... мати... жінка... діти?.. Що це? Якась імлою овіяна, в струї вічності похована, приспана в душі згадка з давньої-прадавньої, замерклої минувщини. Якась неймовірна, чудова казка з раю, котрого немає на цій землі
b1752879842je citiraoпре 2 године
Може, там глибоко внизу, є життя й людське серце.
b1752879842je citiraoпре 2 године
Жити ми хочемо всі. Та кому в голові те, що ми хочемо? Ми мусимо! Хто хоче мусити?
b1752879842je citiraoпре 2 године
Ви, може, побачите балеві дами очима, а я, здається, тільки душею. Однак очима душі я більше побачу від вас.
b1752879842je citiraoпре 2 године
Тут урвав і глянув на сліпого товариша, що стояв набоці, байдужий на всі радощі і, здається, на всі болі.
b1752879842je citiraoпрошле године
Час перестав уже існувати для мене. Немає для мене будучності, не стоїть за мною минувшина. А теперішність? Це кривава точка межи двома вічностями.
b1752879842je citiraoпрошле године
У твоїй душі, значить, і в душі багатьох людей живе ідея людяності й добра. Ця ідея — це поки що іскра під попелом людського самолюбства і звірячості.
b1752879842je citiraoпрошле године
Якій ідеї потрібні наші муки й наша смерть?
fb2epub
Prevucite i otpustite datoteke
(ne više od 5 odjednom)