Насім Ніколас Талеб

Подивімося з цього погляду на теракти 11 вересня 2011 року. Від рук бойовиків бен Ладена у вежах-близнюках Всесвітнього торгового центру загинули дві з половиною тисячі людей. Сім’ям загиблих допомагали найрізноманітніші установи й благодійні організації — усе, як належить. Але, за даними досліджень, у наступні три місяці загинула ще тисяча людей — це приховані жертви того самого теракту. Як саме? Страх перед літаками змусив людей сісти за кермо, а машина небезпечніша за літак. У той період смертність на дорогах помітно зросла. І сім’ї загиблих у дтп не отримали жодної підтримки — вони навіть не підозрюють, що їхні рідні теж стали жертвами бен Ладена.

позитивні, видимі, наслідки якого-небудь рішення йдуть у плюс діячеві, а негативні, будучи невидимими, ідуть у мінус усім іншим, і розплачується за них суспільство. Візьмімо, наприклад, політику захисту працівників від звільнень: ви бачите тільки тих, чиї посади врятовано, і сприймаєте це як суспільне благо. Але й гадки не маєте про тих, хто в результаті такої політики не знайде роботи, адже подібні заходи скорочують кількість вакансій. У деяких випадках (як із хворими на рак, яких «Катріна» позбавить фінансування) позитивні наслідки певного рішення одразу підуть у залік політикам і показним гуманістам, а негативні проявляться колись потім, якщо їх узагалі помітять. А хтось навіть закине пресі, що з її вини благодійна допомога йде не за адресою.

Ральф Нейдер (як активіст і захисник прав споживачів, а не як політик і політичний мислитель). Можливо, з усіх американців саме він врятував найбільше життів, оприлюднивши статистику дорожніх аварій по автомобілях різних марок. Але навіть він, ведучи кілька років тому виборчу кампанію, забув згадати про десятки тисяч життів, урятованих завдяки нейдерівському закону про ремінь безпеки. Упаковка «дивіться-що-я-для-вас-зробив» продає краще, ніж упаковка «дивіться-чого-ви-завдяки-мені-уникнули».

механізм нашого сприйняття іноді не реагує на те, що не лежить просто перед носом або не зачіпає емоцій. Ми від природи поверхові: звертаємо увагу на очевидне й не звертаємо на те, що нас не вражає. Ми воюємо з прихованими свідченнями на два фронти. Несвідома частина механізму умовиводів (є й такий) ігнорує цвинтар прихованих свідчень, навіть якщо розумом ми визнаємо, що було б добре взяти його до уваги. Очі не бачать — голова не болить: у нас вроджене, мало не фізичне неприйняття абстрактного.

вас цікавлять не їхні знання, а те, як вони самі оцінюють своє знання

Величини, що їх нам доводиться оцінювати в повсякденному житті, як правило належать до Крайньостану, тобто залежать від популяції і ареалу Чорних лебедів.

що довше ви чекаєте, то довше доведеться чекати

Для ефективного рішення набагато більше важить правильний діапазон значень, ніж конкретне значення.

ніхто не вчить закладати межі похибки, а проте вони такі великі, що в корені знецінюють самі прогнози!

закон ітерованих очікувань, який у грубій формі звучить так: якщо я очікую, що колись у майбутньому буду очікувати на щось, то я очікую цього вже сьогодні.