Облиш мене

Таких, як вона, називають сильними матерями. Чоловік, близнюки-непосиди, робота, друзі, сусіди, будинок… Та чи багато тих сил?.. У безмежній гонитві й виснаженні, коли часу для себе більше не існує, Мерібет не одразу зрозуміла: біль, який вона відчула, — це серцевий напад… Повернувшись додому після складної операції, вона не мала сил на прості повсякденні справи, а родина чекала звичної турботи… Мерібет почувалася зрадженою: після років відданого піклування вона, здавалося, могла б сподіватися бодай на кілька тижнів відпочинку. Але ж ні…Для всіх жінок, які хоч раз мріяли сісти в потяг і поїхати світ за очі замість вертатися додому — до нескінченного куховарства, прання, невивчених уроків і нез’ясованих стосунків… Можливо, ви не зрозумієте Мерібет Клейн, але точно не станете засуджувати!

І Мерібет тікає. Без звичних речей, що враз стали зайвими, без телефону, без імені, на новому місці вона буде по цеглинці відбудовувати своє життя, щоб одного дня новими очима поглянути на те, що залишила позаду. І почне з того, що ніколи не обговорювала з родиною, — дізнається, хто її мати. Поверне своє минуле, а можливо, і щось набагато більше…(Takih, jak vona, nazivajut' sil'nimi materjami. Cholovіk, bliznjuki-neposidi, robota, druzі, susіdi, budinok… Ta chi bagato tih sil?.. U bezmezhnіj gonitvі j visnazhennі, koli chasu dlja sebe bіl'she ne іsnuє, Merіbet ne odrazu zrozumіla: bіl', jakij vona vіdchula, — ce sercevij napad… Povernuvshis' dodomu pіslja skladnoї operacії, vona ne mala sil na prostі povsjakdennі spravi, a rodina chekala zvichnoї turboti… Merіbet pochuvalasja zradzhenoju: pіslja rokіv vіddanogo pіkluvannja vona, zdavalosja, mogla b spodіvatisja bodaj na kіl'ka tizhnіv vіdpochinku. Ale zh nі…Dlja vsіh zhіnok, jakі hoch raz mrіjali sіsti v potjag і poїhati svіt za ochі zamіst' vertatisja dodomu — do neskіnchennogo kuhovarstva, prannja, nevivchenih urokіv і nez’jasovanih stosunkіv… Mozhlivo, vi ne zrozumієte Merіbet Klejn, ale tochno ne stanete zasudzhuvati!

І Merіbet tіkaє. Bez zvichnih rechej, shho vraz stali zajvimi, bez telefonu, bez іmenі, na novomu mіscі vona bude po ceglincі vіdbudovuvati svoє zhittja, shhob odnogo dnja novimi ochima pogljanuti na te, shho zalishila pozadu. І pochne z togo, shho nіkoli ne obgovorjuvala z rodinoju, — dіznaєt'sja, hto її mati. Poverne svoє minule, a mozhlivo, і shhos' nabagato bіl'she…)