Метод великого пряника

Неправильна відповідь для нашого мозку є кращою за відсутність відповіді, оскільки «бодай якась відповідь» дає більше шансів на виживання. Знайдене пояснення може бути раціональним чи ірраціональним, правильним чи помилковим, але воно буде. Мозок знаходить безліч відповідей щосекунди й автоматично.

Якщо ви навчаєтеся тільки тому, що вам подобається дізнаватися нове, то рано чи пізно ви пошкодуєте, що багато знаєте, але так нічого й не досягли, бо накопичували знання, але не застосовували їх.

Планування — це не подія, а безперервний процес відмови від того, що не працює, посилення сильних сторін і прийняття ризикованих рішень, що засновуються на дедалі глибшому розумінні їхнього впливу.

Наслідки маленької невдачі подолати набагато простіше. Тільки не змушуйте себе щось робити, особливо після невдачі!

Свідоме створення умов, за яких легко і просто досягати маленьких успіхів, щоб мотивувати себе на великі успіхи,— це і є метод великого пряника.

Коли ви концентруєтеся на одному завданні, мозок спрямовує на його виконання всі вільні ресурси.

Природно, що більше витрачено сил, то більшим має бути задоволення. Хто багато працює, той потім шукає різні задоволення, щоб збалансувати зусилля і результат, а це зазвичай призводить до залежностей і бажання компенсувати правильну поведінку, дозволивши собі неправильну. Доклавши надмірних зусиль в одній справі або зробивши свідомо добру, нехай і нескладну, справу, люди вважають, що тим самим вони неначе отримали право певний час після цього поводитися не найкращим чином. Зазвичай випробування сили волі закінчуються саме так: роздратування, злість, зганяння зла на комусь і чомусь іншому, тому що правильна поведінка, яка не стала звичкою, потребує багато енергії для самоконтролю, а енергія вже витрачена. Маленькі справи, які потребують помірних зусиль, бережуть нас від подібних дрібних і великих неприємностей.

Щоб вийти з режиму «дня бабака», треба чогось дуже захотіти. Настільки сильно, щоб з’явилися сили щось робити заради досягнення бажаного.

Людина так створена, що завжди хоче більшого, та вона може про це забути. У нас величезна здатність до адаптації, тому ми часто застрягаємо у «дні бабака», пристосовуючись до малого.

Дослідження свідчать, що, коли енергії замало, мозок вимикає те, що, як йому здається, є найменш корисним для виживання саме зараз і потребує надто багато енергії — так-так, самоконтроль і силу вол