Вибір: прийняти можливе

найважливішою правдою, яку я знаю: що найміцніша в’язниця — наш власний розум і що ми вже маємо ключ від неї у нашій кишені, що цей ключ — це готовність цілковито взяти на себе відповідальність за своє життя, готовність йти на ризик, готовність звільнити себе від звинувачень та повернути собі власну невинність, прийняти та полюбити себе за те, хто ми є насправді — люди, недосконалі та цілісні.

«Чи це не дивовижно? — сказала вона. — Найгірше виявляє в нас найкраще».

Десятиліття дружби з Віктором Франклом та цілющі взаємини з усіма моїми пацієнтами, зокрема й з тими, про яких я писала, навчили тих же важливих речей, які я почала вивчати ще в Аушвіці: наші болісні випробування насправді не покарання — вони дарунок. Вони дарують нам майбутнє та його сенс, можливості знайти нашу унікальну мету та силу

Якщо я справді хочу вдосконалити власне життя, то маю змінювати не Белу і не наші взаємини. А себе

оли ми визначаємо та беремо на себе відповідальність за свої почуття, то можемо навчитися визначати та брати відповідальність за свою роль у процесах, які формують наші стосунки. Мій шлюб та взаємини з дітьми навчили мене, що одним з випробувальних полігонів нашої свободи є ставлення до тих, кого ми любимо. Я нерідко наштовхуюся на це у своїй практиці.

Ваша жертва, ваші страждання мають сенс — і коли ви зможете віднайти правду всередині себе, ви станете вільні

Свобода починається тоді, коли ми приймаємо те, що маємо, та прощаємо себе, коли відкриваємо серця для дивовижної дійсності

Я нагадала собі, що я тут, аби поділитися найважливішою правдою, яку я знаю: що найміцніша в’язниця — наш власний розум і що ми вже маємо ключ від неї у нашій кишені, що цей ключ — це готовність цілковито взяти на себе відповідальність за своє життя, готовність йти на ризик, готовність звільнити себе від звинувачень та повернути собі власну невинність, прийняти та полюбити себе за те, хто ми є насправді — люди, недосконалі та цілісні

Але питати «чому?» — все одно, що залишатися в минулому, залишатися разом з почуттям провини та каяття. Ми не можемо контролювати інших людей, не можемо контролювати минуле

— Жалоба важлива, — сказала я, — але коли вона триває й триває, то може перетворитися на спосіб уникання суму