bookmate game
uk
Марія Матіос

Нація

Obavesti me kada knjiga bude dodata
Da biste čitali ovu knjigu otpremite EPUB ili FB2 datoteku na Bookmate. Kako da otpremim knjigu?
«Генетично творчість Марії Матіос є суто українською, та звертається вона до того, що найбільш людське — потреби свободи й почуття безпеки, права на щастя й вільний вибір. Герої „Нації“ понад усе хочуть зберегти гідність. А гідність не має національності, як — за словами авторки — не має її кров.

Письменниця не творить чорних і білих персонажів. У кожному героєві досить суперечностей, а в кожній історії — недоговореності. І це чергова феноменальна риса цієї літератури. Ніхто не є однозначно засуджений і ніхто не є абсолютно кришталевий. А над цим клубком людських пристрастей і конфліктів, немов ув античній трагедії висить безжальний фатум, який прирікає людей на довгу, несправедливу та апріорі програшну боротьбу. Тому подібно античній трагедії „Нація“ викликає в нас співчуття і страх. Співчуття, бо нещастя сталося з невинною людиною. Страх, бо з кожним може статися те саме…»

Анна Коженьовська-Бігун, перекладачка «НАЦІЇ» польською мовою

(Maria Matios, «NACJA», Rzeszow, 2006)
Ova knjiga je trenutno nedostupna
193 štampane stranice
Da li već pročitali? Kakvo je vaše mišljenje?
👍👎

Citati

  • lana8949je citiraoпре 11 година
    Одкровення 1951 року ЧУЖЕ СИТО — невидиме й безжальне, без серця в грудях і Бога в душі — просіювало Черемошне від ґаздовитих і чесних родин, як згіркле борошно від червів, забираючи в далекі, холодні світи всіх без пощади: калік і здорових,
  • vipmarijaje citiraoпре 12 година
    Прощай мене Безконечне мовчання… * * * — Ти спиш? — Ні… — А ти змерзла? — Ні… — Тулися до мене… Буде тепліше… Я вкрию тебе ще… — Я не змерзла… — А як тобі? — Добре… — Не плач… Мені страшно, як ти плачеш… — Я не плачу… Я лиш хлипаю… — …Будеш спати? — Буду… Лиш недовго, вже зоріє. — Ні, то так здається, ще ніч… Спи… * * * — Ти спиш?— Думаю… — Не думай. Бог поможе… — Уже не думаю… Слухаю… О, ти чуєш?! — Чую! Чую! Чого він так б'ється?! — Бо не даємо йому спати. — То спімо? — Спімо… — Він так і вдень б'ється? — І вдень, і вночі, — коли хоче. — Я так хочу дочекати його… — Дочекаємо… Бог поможе… — Якби я знав, де він, наш Бог, я би поколінкував просити за тебе… — Просімо в душі. Тепер ні до кого не поколінкуєшся… — Будемо спати? — Будемо… * * * — Ти спиш? — Ні ще… — Дай руку… Погладь його… — Що це? — Це його ніжка… А це голова… Чуєш, як він

Na policama za knjige

fb2epub
Prevucite i otpustite datoteke (ne više od 5 odjednom)