Франческа. Володарка офіцерського жетона

Свобода буває різна.
Доктор Рассел:
— Свобода — це коли твій розум володіє твоїм тілом, а не навпаки. Видатний астрофізик Стівен Гокінґ — ось приклад вільної людини, тому що його розум не змогли зупинити ані його тіло, ані його хвороба.
Старший офіцер Баррел:
— Свобода — це повага до рішень, які ухвалюють інші люди. Повага і невтручання. Пам’ятай, синку, твоя свобода закінчується там, де починаються права інших. Я ніколи не нависав над своєю жінкою, як і вона наді мною. Що я маю в результаті? Щасливу сім’ю і п’ятеро дітей

житимуть, якщо їх справді любити й шанувати, а не використовувати як засіб політичної спекуляції

Насправді, все просто. Один прапор. Одна мова. Одна країна. А локальні мови завжди

Оу! Коли той дурко вдарив пацана, ця міс сказала: «Гей, ти! Відчепися від нього, довбаний мудак, мать твою, бо я тобі зараз око виколупаю і в сраку запхну, будеш до смерті лікарів лякати, цап смердючий!»

Корупція — це катастрофа не менш руйнівна, ніж ураган, — сказав я.
— Джорджіо, наслідки урагану можна подолати, хоч би які катастрофічні вони були. Корупцію подолати неможливо, якщо кожен не почне долати її в собі!

Часом усі ми потребуємо добрих слів і підтримки. А якщо теплих слів і підтримки замало, то ми підсвідомо починаємо їх вимагати. Ну, хто підсвідомо, а хто навмисно

Як би було добре, якби в сучасних школах завжди вчили правильно розв’язувати задачі, а не розв’язувати задачі «за правилами». Як би було добре, якби наші діти знали не те, що «ініціатива карається», а те, що ініціатива — це перший крок до подолання проблеми. Як би було добре, якби в школах вчили, що відповідальність не тягар, а почесна місія

Франческа народилася і виросла в США, але в сім’ї вони говорили виключно італійською.
«Мова — це серце твоєї країни, а у твоєму серці тече сицилійська кров!» — часто говорив дочці сеньйор Джіованні.

Текст навіяний тим, що я й досі зустрічаю особин, упевнених, що Україна — тільки для українців чи що в Україні потрібна двомовність, тому що «прітєсняют права рускоговорящіх», чи прихильників і противників «мовних квот». Усі ці особини належать до протилежних таборів і регулярно влаштовують між собою абсолютно дурноверхі холівари. Усе це нагадує носіння води решетом. Насправді, все просто. Один прапор. Одна мова. Одна країна. А локальні мови завжди житимуть, якщо їх справді любити й шанувати, а не використовувати як засіб політичної спекуляції.

— Критика спонукає до вдосконалення! — обережно аргументує професор кожну свою правку.
— Я згодна, професоре, якщо критикує людина, що має компетенції та повноваження! — нервово відповідає Франческа. — І якщо я прошу про критику! А якщо хтось інший лізтиме до мене з повчаннями та нотаціями, то він про це гірко пошкодує