Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»

Кумедно, коли в дитинстві гадаєш, що час ніколи не спливе, а коли тобі стукає двадцять, час летить, наче ти в швидкому потязі до Мемфіса

, хто страждають найбільше, завжди говорять найменше.

Бідолашна, мені забракло сміливості сказати їй, що, як це не називай, усі ми однаково вріжемо дуба.

Ні, вона боялася не смерті. Вона боялася власного життя, яке починало нагадувати їй сіру кімнату очікування у відділення інтенсивної терапії.

«Боже мій, — думала вона, — ось людина, яка жила, дихала, провела на землі цілих вісімдесят шість років, і ось усе, що вона по собі лишила, — коробка з-під взуття, повна старих паперів».

, хто

страждають найбільше, завжди говорять найменше.

Вілбур каже, що війна триватиме не довше як шість місяців.

кожен має своїх тарганів.

юба, від ненависті не буває добра. Вона лише перетворить ваше серце на корінь гіркоти. Люди не можуть припинити бути собою, не більше, ніж скунс може припинити бути скунсом. Ви не думали, що, якби вони мали вибір, то воліли б стати кимось іншим? Звичайно ж. Люди просто слабкі

не виглядай, а завжди знайдеться хтось, для кого ти будеш найчарівнішою людиною в світі.