СВЯТЕ ПИСЬМО

Попередь ближнього раніш, ніж погрожувати; будь законові Всевишнього слухняний.

12 Не кажи, мовляв, він звів мене сам: людина бо грішна Господеві непотрібна. 13 Усяка мерзота Господеві осоружна, і тим нелюба, які його страхаються. 14 Це він, від первоначала створив чоловіка - і лишив його в руці свого власного рішення. 15 Якщо тільки побажаєш - заповіді збережеш, і дотримати вірність - у твоїй добрій волі. 16 Перед тобою він поставив вогонь і воду: куди лиш захочеш, туди й простягнеш твою руку. 17 Ось перед людьми - життя і смерть: що забажає, те йому й дасться. 18 Бо велика мудрість Господня: він сильний владою й всевидющий. 19 Його очі на тих, які його страхаються, і сам він відає кожне діло людське. 20 Нікому не велів він бути нечестивим, нікому не давав він дозволу грішити.

Кожне тіло до свого роду приєднується, і чоловік пристає до собі подібного.

Початок гордині людської - відступ від Господа, коли то своїм серцем від Створителя свого відходять. 13 Бо початок гордині являє собою гріх, і хто при ній перебуває, той мерзоту розливає. Тим то Господь на такого насилає несподівані кари й нищить його д

Не гнівайся на ближнього ні за яку кривду - нічого не роби спересердя.

Відвертай від красуні очі й на вроду чужу не споглядай, бо жіноча краса багатьох спантеличила, і кохання від неї вогнем займається.

Не віддавай свою душу блудницям, бо спадщину свою втратиш.

Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх

Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає.

Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.» 8 Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» - «Коли я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо мною частки.» 9 «Господи, - проказує до нього Симон Петро, - то не тільки ноги, але і руки, і голову!» 10 А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та - не всі.»