Дневник доктора Финлея

Первая часть - чудесные рассказы - как жемчужины, нанизаные на ниточку.

Вторая часть - тихий ужас. Или перевод такой плебейский или вообще фейк. Невозможно поверить, что написано тем же автором.

Третья часть - вполне приличная.

Чудово виконаний опис 30-х років у маленькому шотландському місті через призму медицинських негараздів та хвороб. Взагалі, можна побачити, як розвивалася медицинська практика до того, як з'явилася більш менш розвинена система охорони здоров'я, що переважно регулюється та фінансується державою.

По перше, це приватна практика, де дуже велику роль відіграє постать доктора. Пацієнти - клієнти. Є деяка конкуренція. Клієнти можуть перейти к іншому.

Але є одна дуже важлива річ. Доктор - це еліта. Його знає кожен. Його поважає кожен. Він має нормальний будинок, він має кошти (помірно заможній). Його приглашають на звані вечірки, на гольф та теніс. Лорди залюбки спілкуються з ним. Тобто він - дуже поважна людина для суспільства. І це справедливо. А ще це дуже відрізняється від ситуації у колишньому срср. Сподіваюсь, у нас в Україні бути доктором колись буде почесно і вигідно.

Можу напослідок ще добавити, що ці коротенькі оповідання дуже схожі на твори великого англійського (як на мене) автора, та за сумісництвом, ветеринара Херіота (Про всі створіння - великі та малі). Один і той же час (різниця - десь 10+ років), одне і те ж місце (Англія-Шотландія, невелике містечко і там, і там). І там, і там - люди, але у Херіота ще й тварини. Я б віддав пальму у цьому порівнянні все ж Херіоту.