Двір крил і руїн

— Колись давно я мріяв почути ці слова, — тихо промовив він. — Коли вважав, що від тебе я не дочекаюся їх ніколи.

— Усі ми зламані. Усі на свій лад і в місцях, які ніхто не може бачити.

Якщо ви маєте намір за щось битися, то час настав. Настав час захистити тих, про кого ви забули. Дайте їм знати, бодай раз, що їх не забули. Бодай один раз.

— Я не усвідомлював, що у твоїй історії граю роль злочинця.

— Ти й не був ним.

Його обличчя було спокійне, плечі розгорнуті, але я подивилася на нього і сказала подумки: «Різе, я бачу тебе таким, який ти є. І в тобі немає жодної частинки, яку я б не кохала всією душею».

Він потиснув мої пальці і підвів наші руки так, щоб до кімнати зборів ми увійшли втіленням королівської пари.

«Ні перед ким не вклоняйся», — тільки й сказав він.

— Усі ми зламані. Усі на свій лад і в місцях, які ніхто не може бачити.

— Фейро Арчерон, — сказав суріель, дивлячись на зелений балдахін з листя, крізь який подекуди просвічувало небо. — У мене є прохання.
— Слухаю.
Знову хрипкий вдих.
— Зроби цей світ… кращим місцем, ніж ти його застала.

— Пам’ятай, що ти вовчиця. Ніхто не може замкнути тебе у клітці.

Я зрозуміла, чому суріель допомагав мені раз-по-раз. Не з доброзичливості, а тому, що сам мріяв про кращий світ.

Розповідав про це Лорд Торговців. Мабуть, місяць тому він дізнався, що королеви смертних зрадили, і від цього часу зібрав армію смертних, щоб протистояти гайбернійцям. Йому пощастило відшукати королеву Вассу, і вони разом зібрали армію. — Дрейкон знизав плечима. — Твердить, що має трьох доньок, яких обманював протягом багатьох років. Але цього разу він їх не зрадить.