Ви знаєте, Заро, тривога має дещо прикметне: ми намагаємося хаос вилікувати хаосом. Людина, яка опинилася в катастрофічній ситуації, рідко відступає. Значно частіше вона буде рухатися вперед з іще більшою швидкістю. Ми будуємо власне життя, поки інші на наших очах розбиваються об мур, але й далі сподіваємося, що нам якось вдасться крізь нього пройти. Що ближче підходимо до нього, то міцнішою стає наша впевненість, що нас дивом порятують різні найнеймовірніші рішення, але ті, хто на нас дивляться, просто чекають... удару».