Убити пересмішника

Аттікус казав, що ті, хто має імена генералів Південної армії, хоч і поступово, але неодмінно стають п’яницями.

Він подарував нам дві ляльки з мила, поламаний годинник з ланцюжком, дві монетки по одному пенні — на щастя, а також життя. Але сусіди повинні відповідати на подарунок подарунком. Ми ніколи не клали в дупло те, що звідти брали, і ніколи нічого йому не дарували; це мене мучило.

Дивна істота людина: навіть за незвичайних обставин вона робить те, до чого звикла

Натовп — це люди, незалежно від того, які вони. Вчора ввечері містер Канінгем був часткою цього натовпу, проте все одно він лишався людиною.

Починаю розуміти, чому Страхо

Страхолюд Редлі ніколи не буває серед людей... просто він не хоче їх бачити.

Джем завжди дивиться на мене, а я намагаюся жити так, щоб мені не соромно було подивитися синові в очі...

Якщо всі люди однакові, чому ж вони не можуть жити у злагоді між собою? Якщо всі люди однакові, звідки ж стільки презирства, чому вони зневажають так одне одного?

Хіба казати правду — безсоромно?

Але ми знаємо, що не всі люди народжуються рівними в тому розумінні, як дехто хоче нас переконати: