Народна медицина і магія українців

Навіть після офіційного запровадження земських установ (1865—1920 роки), офіційна медицина не знаходила підтримки у селян, які вважали її «панською вигадкою».

Це ще одна причина, чому зверталися до своїх лікарів: вони жили поруч і були з одного середовища.

Попівство не тільки не вело боротьби з народними забобонами, але навіть, можна сказати, піддержувало й ши- рило їх. (…) Попи самі були виконавцями народних вірувань, брали на себе ролю давніх ворожбитів або славились за чарівників. (…)

у замітці «Попи-ворожбити (До історії знахарства на Україні) 20—рр. ХХ ст.», що зберігається в Інституті рукопису НБУ ім. Вернадського (Ф. 10. — Од. зб. 15095—15096), знаходимо таку інформацію

Такого роду інформацію ми знаходимо не лише у етнографічних записах збирачів-етнографів, але й у історичних архівах та судових справах

Цікаво зазначити, що, попри офіційну позицію церкви, деякі священики самі зверталися по допомогу до знахарів або ж самі ініціювали проведення обрядодій, які розглядалися церквою, в якій вони служили, забобонними.

Дотримуючись принципу «чим забився, тим і лікуйся», люди шукали допомоги у народних лікарів, і в цьому разі наперед виступала сила «знахаря», а не власна гріховність чи божественне втручання

У народі взагалі існувала впевненість у тому, що лікуватися у знахарів не тільки не гріх, але що тільки вони можуть вилікувати певні хвороби «ірраціонального» походження, наприклад «вроки», «дання», «подвій» тощо.

Церква акцентує увагу на тому, що причини захворювання слід шукати лише в Божому провидінні або потуранні, а не в силі чаклуна, що нібито може напустити на людину хворобу. Захворівши, людина повинна була покаятися за свої гріхи і з допомогою власної та церковної молитви просити Бога про зцілення. Саме покаяння й молитву церква визнавала головними лікувальними засобами. У всій духовній літературі основний акцент робиться на тому, що Господь, перш ніж зцілити розслабленого, простив його гріхи

За церковним ученням, усяка хвороба в людині є наслідком її гріховності і Божою волею призначена для її напоумлення і спрямування на шлях істини.