Вона дзвонить до Бога і палить гашиш. А ти собі маєш все те на увазі, ти нормально їси і достатньо спиш і не переймаєшся в жодному разі, що там у неї-нежить чи сказ, чи є цигарки і чи тепло в хаті. І дзвониш до неї, як бог, кожен раз о восьмій чи часом о пів на дев’яту. Вона тобі сниться і, мабуть, дарма ти думаєш, що тобі не потрібно знати, чи спить сьогодні сама, чи з кимсь до Бога для неї подібним. Ти маєш життя, що такого хотів, і все, чого ще дозволяєш хотіти. Вона має рибу і двоє котів, і мрію хоч якось дожити до літа. Що скажеш їй? Дівчинко, час - він мина. Підеш, перетворишся в мокру дорогу. Ти зник як помер, але буде вона за двох набирати щовечора Бога. Ви навіть окремо врятуєте світ, У вас є ж бо все, що для цього треба: у тебе - вона, а у неї - дріт до телефонної лінії неба.