Анастасія Нікуліна

стала між ними, розвівши руки. — Анет, можливо, ти маєш рацію. Де в чому. Але послухай, нам справді не можна лишатися тут. Ці люди… ці… повір, ми не з такого тіста. Ти — не з такого тіста. Є люди, які хочуть бунтувати, воювати, які вміють це робити. Може, вони не хочуть жити, я…
— Усі хочуть жити

Варто брати у світу найкраще і привозити той досвід на батьківщину

Викинь біль із серця в гірську воду, чічко. Любов залиш. Вона оберіг. Наймоцніший. Навіть якщо та любов не взаємна